Ірмолоґій Шайовпалфoлы
У формованю и пудтрыманю културы ґрекокатолицького церькувного співа Мадярщины и Карпатського ареала главна роля дустала ся рукописным и печатаным пісенным зборникам, котрі ся редіґовали у василіанськых монастырёх Галичины и Карпатського реґіона.
Предметом сёго куртого изглядованя є первый печатаный ірмолоґій, што увідїв світло світа у Лемберґови 1709. рока. Ся книга была написана дас по 100 рокох по Брест-литовськуй унії (1598) и 50 рокох по Унґварськуй унії (1646). Выдавателї, музыкално школованї василіанські отцї лемберґського Ставропеґіонського монастыря у спередслові ку книзї твердо хранили традіції, котрі ся тычуть церькувного співаня. На се, видав, муцно ся акцентовало, ибо на галицькуй и карпатськуй теріторіёх все булше и булше отваряли ся братями сёго ордена такі церькувнї школы, де дїти, што родили ся на теріторії бываня ґрекокатолицькуй популації, могли научити ся ремеслам, поязаным з реліґійным жывотом, што требовала од ных церьков (іконописаня, різба по дереву, переписованя и ілустрація книг, и не в послїдню міру, веденя літурґійного співаня). Сї школы фунґовали у варошох (Лемберґ, Перемышль, Санок, Станіслав, Мункач, Унґвар) и были поязанї з монастырями (Жовква, Острож, Почаєв, Лавров, Добромыль, Красный Бруд). На теріторії Мукачовського єпископства за данїма канонськуй візиты 1686. рока у булшости церькувных приходув были рукописнї літурґічнї книгы, котрі переписовали ся галицькыма молодыма учениками. З данїма 1686. рока збігать ся и інформація з протоколув візиты єпископа Михаила Олшавського 1750. рока. З тых ипен часув походить и велмы цїнноє про нас жерело, ірмолоґій села Шайовпалфoла Боршодськуй жупы, котрый днесь находить ся у бібліотецї Еґерського єпископства. Ся рукописна нотна книга была написана у первуй четверти 18. віка Яношом (Фетько) Фекете у єднуй з василіанськых школ. По наверненю у Шайовпалфoлу сей молодый хлоп з помочов сёї нотної книгы вюг літурґійный музыкалный жывот, а його потомкы онь до половкы 20. віка хосновали ся церькувно-славянськым ірмолоґіём.

Др. Томаш Бубнов Товмачила: Ірина-Сюч Ворінка

Шайовпалфоловська сятыня

Храм Шайовпалфолы первый раз згадує ся у документови 1320 рока. Предполагавуть, же перед татаро-монґолськым нашестём жыв туй у родї Акош Пал, ко муг дати поселенёви имня Палфола. По одходови Туркув владителём поселеня была родина Кеґлевичув, они позерали за заселенём села по сконченёви ослободительнуй войны Раковція. Тогды дуйшли у Палфолу Русины из Пудкарпатя. Они наші предкы. За їх віру свідчить бізантійскый крест на гербови села. Уєдно из ныма прийшли їх сященикы и може принесли из собов деревляну церьков. У сюй церьковли меже 6-м и 16-м фебруаром 1717. рока слызив ся кровавыма слызами образ сятуй Богородицї и слызы не замерзали. 1772-го рока на містї тої церьковли збудовали теперїшню церкву, котра 26 метрув довга и 7,30 метрув шырока, глубина камняных стїн 70-140 см, 30 метрова турня збудована 1892-го рока. У часы служеня пароха Яноша Русинкова дуже цїнный, вырізаный из дерева іконостас зладили пряшівські майстры и пудкарпатські малярі. 1802-го рока при парохови Мігальови Томашекови зладили первый четыримажовый звун, 1824-го рока двамажовый, 1861-го рока єдномажовый. На місто знятого на воємські цїлї первого звона, пуд орґанізаціёв пароха Шандора Леґезы 1950-го рока зладили звун А-голоса. Склянї ціфрованя облакув из 1933 рока. Майдавня метрика парохії датує ся 1801- им роком, 1930-го рока 90% обывателюв были ґрекокатоликы. Сято храма ̶День Сятої Троицї, сесь день держать отпуст, третя недїля октовбра ̶ отпуст на честь наверненя образа Сятої Марії (Богородицї, Матері Божої). Од 2012-го рока кунцём авґуста-зачатком септембра держать Русинськый отпуст.

Др. Адам Шімарськый Товмачила: Евеліна Скіба

Курта історія слызіня чудотворного образа Сятої Марії (Божої Матерi)

Чудотворный образ Сятої Марії кровавыма слызами слызив ся меже 6. и 16. януара. На зачаткови 1717. рока вірникы видїли, што висячый коло алтаря малёваный образ у ґрекокатолицькуй церьковли Шайовпалфолы плакав и прів. У процесї провіркы выявило ся, же на правум и лївум окови Сятої Марії мож было видїти кроваві слызы, котрі не замерзали и у дуже великуй студени. Кровавой слызеня образа Сятої Марії у Палфолї было єдным из многых феноменув XVII-XVII. столїтя, поязаных из Маріёв. У 1717-м роцї еґерськый єпископат перевірив дїло образа и побізовав захраняти ї мінорітанум. Парох Балаж Фіґецькый письмом ку Главнуй відомости єпархії зачав процедуру наверненя чудотворного образа, котрого у 1946-м роцї перевезли у Пейчюрёґ. Пейчськый єпископ у письмі 22-го юнія 1973-го рока выразив готовность вернути образ и накониць 25-го октовбра 1973. рока образ вернули до храма Шайовпалфолы. На засїданёви 5-го фебруара 2014. рока Комісія за колекцію цїнностюв жупы БоршодАбов-Земплин приняла Чудотворный образ Сятої Марії и капчавучі ся ку нюй отпусты у Жупську колекцію цїнностюв.

Др. Адам Шімарськый Товмачила: Евеліна Скіба